From Paris with Love... (Les Marches Aux Puces)

Я люблю блошині ринки і антикварні магазинчики... але такого як цей я ще не бачила... я була на блошиних ринках в багатьох країнах... Кожен з них має щось особливе.... мої найулюбленіші - ринок в Барселоні, район антикварних лавок на Hollywood Road зі своїм неповторним ринком скарбів на Cat Road (Hong Kong) ну i звичайно Мауерпарк (Mauerpark) в моєму Берліні... 

ну знайти цей, як "найвідоміший ринок Парижу" досить просто... в путівниках пишуть якось так:

"This market goes by several names, since it covers over 15 markets with their own personality. The official name is Les Marches Aux Puces but you may also hear it referred to as Les Puces de Saint-Ouen. 

Hours:
Open Saturday, Sunday and Monday throughout the year from 10:30am to 5:30 pm
Several of the stalls close early on Monday and the markets get very busy after lunch on the weekend.

Location:
Marché aux Puces
93400 – Saint-Ouen
Metro stop: Porte de Clignancourt on Line 4"

тут можна просто гуляти і насолоджуватися... море старовинних меблів, ламп, іграшок, посуди, годинників, прикрас.... блукаєш вузькими лабіринтами і відчуваєш себе справжньою "Алісою"... французький шик, витонченість... іноді надмірність... багато позолоти, ліпнини, кришталю... старовинні дзеркала, вази, рами... хотілося побачити і ввібрати в себе просто все... 

можете купити собі коника... лева... папужку... грифона чи ангела =) зрештою, якщо чесно тут продають напевно майже все...

були і зовсім африканські речі... якісь майже чаклунські ляльки і обереги...

насправді це дійсно дуже особливе місце... 

така собі консентрована доза паризького шарму і чарівності... 

легкої безтурботності, шику і самовпевненості... 

зовсім не хотілося звідти йти... 

ну і фото в "правильному" дзеркалі =)

я "розжилася" на три дзвоники і з велетенським задоволенням забрала б з собою ще штук з 20)))... тут дуже багато оригінальних і неймовірно особливих речей...(гарно дзвоники покажу потім... залишимо цей пост лабіринтам Les Marches Aux Puces)... але... до речі, будьте готові до того, що ціни тут теж по французьки "богемні"... тому наразі це найдорожчий блошиний ринок, який я бачила... тим не менше... гордо вношу його в список улюблених... і маю тепер в Парижі ще одне "своє" місце... 

Love is Paris and Paris is Love...

Tanuki - 狸 - タヌキ

отак от... перший пост з моєї чарівної поїздки в Париж буде такий зовсім не французький... я люблю дощовий Париж... ні... я просто люблю Париж =) я його обожнюю... це точно одне з моїх найулюбленіших міст в Європі... місто яке надихає... Ніколи не планую в Парижі ні що робити, ні як проводити дні, ні куди іти... це чарівне харизматичне місто завжди все вирішує замість мене... завжди дивує мене... і відкриває якісь зовсім не очікувані незабутні місця... і всі дні в Парижі настільки доповнюють настрій, бажання і відчуття, що сюди мені потрібно просто приїжджати за натхненням, за гармонією і за лукавими іскорками в очах... в Парижі хочеться бігати на шпильках, загадково усміхатися і снідати устрицями... в Парижі знову починаєш згадувати те, що мрії збуваються, а жити приємніше з кавою в одній руці і макаруном в другій... і бажано в шовковій сукні, гарних мештах, кутаючись в улюблене пальто... просто це моє місто.... але почала чомусь зі свого "не французького" поста...

Якщо одного дощового ранку просто іти від Ейфелової вежі вздовж Сени то можна натрапити на маленьке казкове місце, вирізане з іншого світу і зовсім іншої культури... настільки контрастне і не очікуване для Парижа, що зайти варто навіть просто з цікавості... ну а я... як людина, щиро мріюча Японією, не зайти ну прооосто не могла... Японський культурний центр в Парижі  - Maison de la culture du Japon a Paris... і як завжди це відбувається зі мною в казкових місцях - "вихід через сувенірну лавку"...

в моїй колекції вже є кілька японських дзвоників... японські металеві дзвоники мають неймовірне звучання... останні два - рік тому купила в маленькому японському магазинчику в Берні (Швейцарія), цього разу маю новий особливи дзвоник з Парижа...

про танукі (狸 - タヌキ) я чула ще на уроках японської мови (так-так, були хороші часи - мала час вчити японську... надіюся, що ще повернуся до цього)... це таке маленьке звірятко в японському фольклорі, яке є символом благополуччя і щастя, звірятко трохи дивне, бо є таким собі єнотоподібним псом (чи псоподібним єнотом...??!!) перетворюється в легендах на різні речі, обманює людей, а в кінцевому результаті - всі завжди щасливі =) 

а в мене тепер є невеликий танукі - дзвоник... все як має бути... і може звучання його в порівнянні з іншими японськими дзвіночками трошки сумнівне, зате справжній танукі - щасливий кругленький добряк в соломяному брилі =) буде дарувати мені свою удачу і позитив...

мій маленький танукі...

P.S. Іруся, а ти як моя японолюбна сістер, чекай в Мюнхені на листівку =) ну бо як же можна було покинути "маленьку Японію" і не думати про тебе <3

______________كوالا لمڤور — Kuala Lumpur______

один з найдавніших і найвідданіших моїх поповнювачів колекції 

(от доберусь до неї і всі-всі покажу...), мій рідний, найкращий друг і напевно просто - брат... 

Таська =) 

в народі - Горуна Станіслав, всесвітньо відомий, надзвичайно талановитий спортсмент (крім того ще й хороший адвокат, це так на правах міні реклами ;) пропозиції попрошу а приват)))) привіз мені мій перший дзвоник з Малазії, з далеких Куала-Лумпурських земель...

в Малазію Стас їздив в важливих справах, але маленькі справи для Натальки теж не забув =) щаслива дуууже...

маю змогу похвалитися таким неймовірним другом... в радості і в горі море років, з ним разом пробували ставати людьми =) формувалися, дорослішали, і пережили стільки різних ситуацій, що він вже давно не просто друг... він - сім'я! 

ну і дзвоник в мене крутий на фоні найвідоміших веж Петронас (близнюки-хмаросочи) мої маленькі дзвнонико-вежі... і ще одна країна на дзвонико-мапі =)

simply the best!!!...

кришталевий мій вечірній.

а якщо раптом стане сумно, можна просто купити собі кришталевого дзвоника

і спостерігати крізь нього, під улюблену музику, як сідає над містом сонне сонце, як небо заливають ніжні зефірні відтінки, а ніч по клаптику відтісняє втомлений день, огортає місто і запалює зорі...

паркінгова романтика/Flohmarkt

в Франкфурті блошині ринки по суботах/неділях мають свої мігруючі точки... сьогодні це був паркінг супермаркету fegro =) романтичного в паркінгах мало, але блошині ринки це настільки своєрідне оточення, контингент, люди, атмосфера, свої правила, звичаї, їжа... своя маленька планета... ходжу туди не лише за дзвониками, ходжу помилуватися людьми і їхніми цікавинками, подихати порохом старих речей, ходжу за настроєм і атмосферою... 

пес...

тітонька продає сексі корсети =) спогади про веселу молодість?! 

злий троль торгує бікіні... такий от пост-хеллоувінський синдром...

хто купує PSY???!!! по PSY в кожну хату...

набір "романтІк": CD+парфуми+шампанське ;)

орли і діти

продавщиця переконує нас в справжньості діамантів в неї на вітрині =)

 той що з гердановою тасьмою перемістився в мою колекцію, 

ще один дзвоник "для корівки", сторгувала за пів ціни і щаслива поїхала додому...

 

Elvis is alive (!!!)

фото зроблене пів 7 ранку, так починається день з вікон квартири мого однокласника Назара, де я зараз "перекочоввую" до кінця місяця... я людина швидше нічна, ніж ранкова... але коли стоїш біля панорамного вікна, п'єш гарячу каву і дивишся, як промінчик за промінчиком день наповнює світ, зявляється таке неймовірне відчуття... хочеться жити...



супер-зіркова знахідка сьогоднішнього дня... Elvis-одзвоник(!!!) - заокеанська радість... ну король це КОРОЛЬ =) коментарі зайві... можна хіба наспіввувати щось типу... 

"Wop-bop-a-loom-a-blop-bam-boom...Tutti frutti, oh Rudy, tutti frutti, oh Rudy, Tutti frutti, oh Rudy, tutti frutti, oh Rudy,Tutti frutti, oh Rudy, Wop-bop-a-loom-a-blop-bam-boom..."
або... 
"Oh my love my darling...I've hungered for your touch, A long lonely time And time goes by so slowly And time can do so much Are you still mine I need your lovе...
I need your love... God speed your love to me...."

і так до безконечності... це ж Elvis =)



ну і Назар, як без нього =) останній раз ми бачилися ще у Львові в 9 класі, просто написала, що я тут і живу в готелі... і от я вже біля величезного вікна п'ю ранкову каву... іноді життя - суцільна несподіванка...