Lviv... my love

кілька теплих осінніх дощових днів у Львові пролетіли дуже швико... 
багато дощу, кави і міцних обіймів... 

якимось таким завжди і виходить в мене Львів... 

моє улюблене сонне місто, місто де вулиці дихають віршами, люди усміхаються, час біжить своїм ритмом, в вухах лунають пісні океану ельзи... місто вузьких вуличок і відшліфованої бруківки, місто двориків, і сонних левів, улюблених парків і найзатишніших в світі кафе...

цього разу до Львова прилітала по справах на пару днів... 
і всі мої маленькі ритуали (гірка кава з книжкою в "світі кави" під дівами Войтовича, довгі прогулянки стрийським парком, нічне місто і качелі...) якось жахливо випали (перенеслися)... 

відлітати було сумно... з відчуттям, що дивилася на казку через шкло, але так і не торкнулася до неї, полетіла назад... шматочок казки, розписаний львівськими ліхтарями і голубами, прихопила з собою... нехай манить ;) 

P.S. а OE я просто люблю... це любв, яка зростала, дорослішала і змінювалася разом зі мною... сьогодні чомусь наспіввую цю... може вона і не найбільш кавова і навіть не дощова... але сьогодні саме ця...

Знайди мене, лякай мене,

Лікуй мене, цілуй мене,

Шукай у снах, коли немає...

Візьми мене, забудь мене

І знов знайди, поклич мене

І вибачай, що так чекаю!

Приспів:

Не залишай мені мене одного

На свою, на твою любов.

Не залишай мені мене,

Мене не залишай, я ж тебе знайшов.

Зміни себе або зламай,

Пізнай себе, себе віддай,

Віддай, як ти найбільше любиш.

Віддай, як я колись, віддав,

Не спи, як я колись, не спав,

Бо не знайдеш, як не загубиш.

Приспів

Не залишай мене!

Віддай мене! Пізнай себе!

Не залишай мене на свою любов!

Не залишай! Віддай!

Пізнай мене! Не залишай!

Я ж тебе знайшов!